Казка - це те у що дорослі не вірять.

Я бачив казку. Просто як у всім відомому фільмі про 12 місяців - ліс, парубки, троха дівчат. Ми потрапили до лісу. До лісу, не дуже високо в горах. Там навіть був сніг. У нас народилося враження, що повз ліс ми вдерлися до зовсім іншого часу, опинилися у недалекій країні бо чути було рідну українську пісню(Ви б почули що там звучало...), враження немов-би оглянулися назад.

Зупинили машину біля таблички з цілком зрозумілим словосполученням „паркування автомобілів”. Словосполучення зрозуміле, але довкола одні шлагбауми-туди не їдь, там не ходи, а тут скажи чого стоїш. І головне, що все по-уставу. Час переплівся неначе дівоча коса. Біля відкритого шлагбаума стоїть яскраво-червоний ратрак, а через дорогу снігоорзпилюючим навісним агрегатом розчищає засніжену стоянку бруднозелений ЗиЛ-131 (1975 рік випуску).

Всюди на будинках біля входу є таблички - на синьому фоні - жовті букви. Все дуже звично, як було. Хоча колись це було круто. Тепер круто вгорі. Там стоять котеджі. Ззовні вони мало чим виділяються, зате всередині все так само звично. Тільки звично з нашим часом. Є сервіс, є євроремонт, є ресторан. І ціна відповідна. За все треба платити - це теж норма нашого часу. Зате рожевий клаптик паперу, що називається „абонемент-пропуск”(цена 6 рублей) зберігся прекрасно, незважаючи на дату, для якої завбачливо вдруковано „__” ___________ 199 г. Я розгадав секрет: папір добротний. І з цим папером (с бумажкой) кожен, хто його купив за 30 грн.(30 грн=6 руб), має всі права, звичайно, тільки на катання. За ці гроші можете з’їхати разів п’ятнадцять, а можете і п’ять. Катайтеся на здоров’я. Ви ж гроші вже заплатили...

При збігу обставин сервіс може бути розширеним. Відкривається право на послугу - зависання в кріслі поки ремонтується двигун. Можна також отримати додаткову послугу - пересування на бугельному витягу зі швидкістю 0,2 м/с. Поки підіймаєшся на витягу - спокійно куриш бамбук. Про таке в Європі ніхто і не мріє - вони пересуваються зі швидкістю 2,5...3,8 м/с. Зате час проведений на бугелі під-час підйому можна використати для плідного спілкування з супутником. Благо, що бугелі пластикові, або дерев’янні. Це віяння сучасності. Бо тоді металу було багато - навіть більше ніж пластику. А можна ще і гроші зекономити, поки місцевий ресторан готується до сезону. Який целюліт візьметься за жінку, яка цілий день попрацює на схилі, пропустить смачний обід - ось де рецепт дієти. Можна ще пішки повернутися назад до місця де є табличка „паркування автомобілів”. А там звичайно є сюрприз !!! Чай + снікерс(полний орєхов) коштує 5грн. Не можу зрозуміти тільки для кого розчищають туди дорогу. Всі, кому відкриваються шлагбауми - приїзджають на хороших авто з підвищеною прохідністю (Джип). Для чого спалюють солярку?

Ось такі загадкові враження залишилися від поїздки за місто.